Історія нашого села.

СЕЛО ГРУЗЬКЕ – МОЄ СЕЛО

(історико-хронікальна довідка)

За 18 км. від Кропивницького (Кіровограда)

Грузьке (колишня назва — Грузівка) — село в Україні, в Кіровоградському районі Кіровоградської області. Населення становить 1 295 осіб. Орган місцевого самоврядування — Грузьківська сільська рада.

Початок нової (нашої) ери (I-XIV ст.)

В І столітті н.е. нашу територію заселили племена східних слов’ян, у яких був дуже високий рівень землеробства із застосуванням плугів та сівозміни. В ІХ ст. н.е. утворилась Давньоруська держава до якої увійшли північно-західні і північно-східні та північні території Кіровоградщини. Від нинішнього Світловодська до Новоархангельська проходила смуга давньоруських укріплень проти кочівників-печенігів і половців (пізніше). Проти цих племен робили походи князі Святослав та Ігор. В середині ХІІІ ст. смерчем пронеслися по нашому краю орди (1221 р) Чингиз-Хана і Батия. Почалося 300-т літнє іго монголів. Влітку 1362 р. литовський князь Ольгера завдав відчутного удару монголам на р. Синюха, відтіснивши їх на південь.

Після Люблінської угоди північні регіони краю відійшли до Польщі. А наша територія (лінія Дніпро-Буг, Архангельськи городок – майбутня Січ) перетворилася на Дике поле. Майже 100 років тут не виникало ніяких поселень. У високій ковилі, очеретах, чагарниках мешкали лише дикі звірі, птахи та інколи з’являлися роз’їзди кінних ординців.

            ІСТОРИЧНА ДОВІДКА ЗАСНУВАННЯ с. ГРУЗЬКОГО ТА ЗАСЕЛЕННЯ ТЕРИТОРІЇ ОБЛАСТІ. 

       В ГРУДНІ 1751р. В САНКТПЕТЕРБУРЗІ СЕНАТ ЗАТВЕРДИВ РОЗПОРЯДЖЕННЯ ІМПЕРАТРИЦІ ЄЛИСАВЕТИ ПРО ЗАСЕЛЕННЯ І УКРІПЛЕННЯ ТЕРИТОРІЇ ВІД НОВОМИРГОРОДА ДО ТАВРІЇ, ВІД ІНГУЛЬЦЯ ДО БУГУ. 6 СІЧНЯ 1752р. ВИХОДИТЬ УКАЗ ІМПЕРАТРИЦІ ПРО ЗАСНУВАННЯ ВІЙСЬКОВИХ ПОСЕЛЕНЬ НА РІЧЦІ ГРУЗЬКІЙ, СУГОКЛЕЇ, АДЖАМЦІ. В ДАРОВАНІЙ ГРАМОТІ 11.01.1752р. ЄЛИСАВЕТИ ГЕНЕРАЛАМ І. ХОРВАТУ І ГЛЄБОВУ ВКАЗАНО НА НЕОБХІДНІСТЬ ДЛЯ ЗАХИСТУ НА ВСЯК ВИПАДОК ВІД НАПАДУ ВОРОЖОГО ЗРОБИТИ ЗЕМЛЯНУ ФОРТЕЦЮ. В 1754р. МІЖ ГИРЛАМИ ПРИТОК ІНГУЛУ, – ГРУЗЬКОЇ І СУГОКЛЕЇ, ЯКУ ІМЕНУВАТИ ФОРТЕЦЕЮ «СВ. ЄЛИСАВЕТИ». ФОРТЕЦЮ ЗАКІНЧИЛИ БУДУВАТИ В 1757 р. (НАСИПАЛИ ВАЛИ, ВИКОПАЛИ РОВИ, ПОСТАВИЛИ КАЗАРМИ І ГАРМАТИ)

ПЕРШІ КРОКИ І ПЕРШІ РОКИ ПОСЕЛЕНЦІВ.

     НАВЕСНІ 1752р. ПОЧАЛОСЬ ЗАСНУВАННЯ НОВОСЛОБІДСЬКОГО ПОСЕЛЕННЯ МОЛДОВАНАМИ З БЕСАРАБІЇ І ПРИКАРПАТТЯ,УКРАЇНЦЯМИ З ЧЕРКАЩИНИ, ПОЛТАВЩИНИ, УМАНЩИНИ , РОСІЯНАМИ З КУРЩИНИ. ПОСЕЛЕНЦІ ОДЕРЖАЛИ ЗЕМЛЮ У ВІЧНЕ КОРИСТУВАННЯ «КОЖНОМУ ЧИНУ ПО ПРОПОРЦІЇ», ДОПОМОГУ ГРІШМИ, ХЛІБОМ, ТЯГЛОМ І МАЛИ ПРАВО БРАТИ БУДІВЕЛЬНЕ ДЕРЕВО З ЧОРНОГО ЛІСУ. ПЕРШИМИ БУДИНКАМИ БУЛИ ХАТИПОНОРИ І ЗЕМЛЯНКИ, А ТАКОЖ ГОСПОДАРСЬКІ ПОНОРИ. ПЕРШИЙ РІК БУВ ВАЖКИМ «ВСІ МИ, ПОСЕЛЕНЦІ ПИСАВ ОДИН З НИХ ПІЗНІШЕ, В ТОЙ ПЕРШИЙ РІК (1752) НАШОГО ЖИТТЯ  В СТЕПУ НАТЕРПІЛИСЯ БАГАТО ГОРЯ ТА НЕГОД, КОРИСТУВАЛИСЯ МИ ДИКИМ ЧАСНИКОМ , ЦИБУЛЕЮ ТА РІЗНИМИ ТРАВАМИ, ПОКИ НЕ ЗАВЕЛИ СВОЇХ ГОРОДІВ. ЖИЛИ НА СУХАРЯХ ТА ВОДІ.

З 1758 р. ПОСЕЛЕНЦІ ПОЧАЛИ БУДУВАТИ ХАТИМАЗАНКИ. ВОДНОЧАС ПОСЕЛЕНЦІ ПРАЦЮВАЛИ НА БУДІВНИЦТВІ ФОРТЕЦІ (ДО 1757р.)

СЕЛО НАЗВАЛИ ГРУЗЬКИМ, ЗА НАЗВОЮ р. ГРУЗЬКОЇ (ЇЇ ТАК НАЗВАЛИ ЧУМАКИ).ЗАСЕЛЕННЯ СЕЛА ПРОХОДИЛО ДВОМА ФОРМАМИ: ВУЛИЧНА (1-5 РНИ) І БЕЗПОСЕРЕДНЬО СКУПЧЕНА (2,3,4,5,6, РНИ). САДИБИ ПОСЕЛЕНЦІВ БУЛИ ВІЛЬНОГО І ЗАМКНУТОГО ТИПУ (В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД МАЙНОВОГО СТАТКУ). У ПОСЕЛЕНЦІВ БІЛЯ ХАТ БУЛИ ГОРОДИ ДО ДВУХ ДЕСЯТИН І ПО 4-8 ДЕСЯТИН В ПОЛІ ТА МАЛИ ГРОМАДСЬКІ ПАСОВИСЬКА(5) ПО 10-15 ДЕСЯТИН КОЖНЕ, БО СЕЛЯНИ (З 1753-1754) ЗАВЕЛИ ДОМАШНІХ ТВАРИН(КОНІ, КОРОВИ,ВОЛИ, ВІВЦІ, КОЗИ), ПТИЦЮ ТА ПОЧАЛИ ЗАЙМАТИСЬ БДЖОЛАМИ (З 1760р). ЗЕМЛЮ ОБРОБЛЯЛИ РІЗНИМИ ЗАСОБАМИ (ПЛУГИ, СОХИ, БОРОНИ

КОТКИ), СІЯЛИ ОЗИМУ ТА ЯРУ ПШЕНИЦЮ, ОВЕС,ЯЧМІНЬ, ПРОСО, КОНОПЛІ, А ТАКОЖ ЧУМАКУВАЛИ. (ПІД КІНЕЦЬ 18 СТОЛІТТЯ В ГРУЗЬКОМУ БУЛО ПОНАД 60 ПАСОВИЩ.З ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ 19 СТОЛІТТЯ ЧУМАЦТВО ЗНИКЛО (ЗЯВИЛИСЬ ЗАЛІЗНИЦІ). УРОЖАЙ ЗБИРАЛИ РУЧНИМ СПОСОБОМ: КОСИ З ГРАБКАМИ,СЕРПИ, МОЛОТИЛИ ЦІПАМИ ТА КОТКАМИ.

В 1764 р. СТВОРЕНО ЄЛИСАВЕТГРАДСЬКУ ПРОВІНЦІЮ (ВІД ДНІПРА ДО СИНЮХИ). В 1765 р. ПОБУДОВАНА ЦЕРКВА (БІЛЯ НИНІШНЬОГО СТАДІОНУ).

    З 1765 ПО 1769РОКИ ПОСЕЛЕННЯ РОЗШИРИЛОСЬ, ПОСЕЛЕНЦЯМ НАДАЛИ РІЗНІ ПІЛЬГИ. В 1769р. З ПІВДНЯ НАБЛИЗИЛАСЬ ОРДА ХАНА КИРИМ ГІРЕЯ. ОРДИНЦІ ОБЛОЖИЛИ ЄЛИСАВЕТ, ПОГРАБУВАЛИ АДЖАМКУ, БАЙРАКИ, ОБОЗНІВКУ, НАБЛИЗИЛИСЬ ДО ГРУЗЬКОГО. ПІДІЙШЛИ РОСІЙСЬКІ ВІЙСЬКА І ОРДА ВІДКОТИЛАСЬ ДО ПЕРЕКОПУ. ЦЕ БУЛА ОСТАННЯ НАВАЛА НА НАШ КРАЙ. АЛЕ ЗА ЛІНІЄЮ АНАНЬЄВ, БОБРИНЕЦЬ, ГОЛТА ПО р. ТІЛІГУЛ  ЩЕ БРОДИЛА ЄДИСАНСЬКА ОРДА.

В 1770р. СЕЛО СТАЛО КАЗЕННИМ. В СЕЛІ БУЛО 470 і 937 ДУШ ЧОЛОВІЧОЇ СТАТІ. БУЛА СІЛЬСЬКА УПРАВА (ВИБОРНИЙ СТАРОСТА АБО ГОЛОВА), КОМЕНДАНТ, УРЯДНИК, СОТНИКИ І ДЕСЯЦЬКІ, ПЕРЕБУВАЛА НА ПОСТІ РОТА ЄЛИСАВЕТГРАДСЬКОГО ПІКІНЕРСЬКОГО ПОЛКУ. В 1774 р. З НОВИХ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ СФОРМОВАНО МОЛДАВСЬКИЙ ГУСАРСЬКИЙ ПОЛК. ТРИ ЕСКАДРОНИ ПОЛКУ ЗНАХОДИЛИСЬ  В ГРУЗЬКОМУ В ДЕРЕВЯНИХ  КАЗАРМАХ (НА ПАГОРБІ ВИЩЕ СУЧАСНОЇ вул. КОЛГОСНОЇ, ІІІ рн). А В ЦЕНТРІ СЕЛА (ПАРК, КЛУБ, СТАДІОН)БУВ МАНЕЖ (ПЛАЦ), ДЕ ПРОХОДИЛИ НАВЧАННЯ ГУСАРИ, НИЖЧЕ БУЛИ КОНОВЯЗІ. НАВЕСНІ 1795 р. В СЕЛІ ГРУЗЬКОМУ ВПЕРШЕ ПОСАДИЛИ КАРТОПЛЮ (ПОСЕЛЕНЦІ З ЧЕРКАЩИНИ).  

      Перетворення Єлизаветграду на цивільне місто дало зміни і у поселення. Скрізь було введено цивільну владу (в т. ч. і в Грузькому). В селі був виборний голова (староста) – із заможних селян, писар, скарбник, податківець, 2 поліцейських чини, сотники, десяцькі. Був шинок, (корчма), постоялий двір (де зараз живе Кучер П.Д.) Церкву яка була збудована раніше в 1799 р. відремонтували – поставили нову дзвіницю, аналой, розширили паперть, збудували сторожку. Замість двокласної школи – відкрили церковно-приходську (4 класи) у 1799 р.  (де зараз вишка «Київстару»).

      В цей же час виникає нова галузь – млинарство. В Грузькому з’явився перший вітряний млин в 1780 р. біля Тарасової гори (металевий склад в ІІІ р-ні), побудований вихідцем з Уманьщини. З 1800 р. з’явились нові вітряні млини – 2 на сучасній вул.. Поштовій. З 1860 р. – ще три вітряки( один де тік, другий де садиба Чабанова, третій на вул.. Пушкіна 9). Господарями млинів в різні роки були Чернявські, Лопати, Дмітрієви, Карлюгіни. В 1900 роки з’явились водяні млини: в Ір-ні (гребля до ПТФ) – господар Хаскель(1927) В 4 р-ні (біля Бібіка В.) – господар Біріта О.К. і між ІІ і ІІІ р-м – Ляха. А також були два дизельні млини (до 1940 – було всього – 11 млинів)   

      В 1812 р. (вітчизняна війна) в жовтні через Грузьке, Виску, Архангельск до Чернігова проходив Малоросійський кірасирський полк.

      В 1827 р. через село (весною) проїздила валка чумаків з Черкащини, в якій було понад 40 паровиць(маж), (чумацькі вози). На одній з них погоничем був Григорій Шевченко, а поряд з ним 13-літній Тарас Шевченко.( пізніше в своїй повісті він розповідав про те своє чумакування з батьком – повість «Наймичка». Шлях валки лежав  через Новомиргород, Мартоношу, Панчеве, Каніж, біля Володимирівки шляхом на Овсяниківку ( шлях повернув на Грузьке), (масив 220га). Мимо майбутньої тр-бр №2, через майбутній сад, по вул. (т.зв. Тарабешка) мимо майбутньої лікарні до р. Грузької (мимо шкільної водокачки) де і стали на шкільний відпочинок, другого дня по-обіді були вже в Єлисаветграді.

В с. Грузькому  було 7 вітряних млинів, 3 водяні, 2 парових . Була своя чумацька ватага, в якій нараховувалось 40 паровиць. Чумаки з села везли зерно, вироби з полотна, вовну, мед, а привозили сіль, солону рибу, поливяний посуд, металеві вироби.

Після Столипінської реформи 1907-08 рр. 5 заможних сімей Грузького відділились на хутори (П’ятихатки) (біля «Валя водіни). А в селі було створено 3 с/г товариства, які допомагали селянам придбати с/г техніку, посівне насіння і обробляти землю. В 1913 р. в селі було дві молотарки, 8 сівалок. Жителів у селі було 3875 чол. В цьому році почав працювати паровий млин.

Після реформи 1861 р. почалась капіталізація села. Особливо починає розвиватись ремісництво (1865 – 1870рр.): було 5 кравців, 6 шевців, 9 ковалів, більше 20 столярів і теслярів, ткацтво (сіяли коноплі). Майже в кожній хаті був ткацький верстат. В 1886 р. зменшились селянські наділи, що призвело до зубожіння селянських господарств. Збільшилось класове розшарування. За переписом населення 1883 року в Грузькому проживало 3145 чоловік: 2560 молдован, 560 українців, 25 росіян, євреїв. В 1900 р. відкрилась Земська школа. Про події на броненосці «Потьомкін» і про революційні виступи трудящих розповів Грузчанам моряк Стерпул Сава Савич.

      В 1914 р. розпочалась перша світова війна. Понад 200 чоловіків мобілізовано в армію. В 1916 р. в селі з’явились військові полонені – німці і австрійці, які виконували різні роботи. У липні місяці 1917р. В село прибув Стерпул С.С. з армії. На мітингу він розповів, що солдати не хочуть воювати, що назріває революція і закликав не виконувати накази комісарів Тимчасового уряду.

      В січні 1918 р. в селі встановлено Радянську владу, обрано РЕВКОМ (Стерпул С.С., Волонець І.З., Кожухар М.П.) Через село проходили кайзерівські війська, потім Денікінці, Григор’євці, Махновці. В лютому 1920 р. встановлено Радвладу остаточно. Деякий час в селі були ескадрони Першої кінної Армії. Пізніше частини дивізії О. Пархоменка знищили бандитські групи, що діяли в районі Лелеківки, Обознівки, Грузького, Олексіївки, а їхнього отамана Кукразе розстріляли на манежі в с. Грузькому. Громадянська війна скінчилась.

1952-1984 – НОВИЙ ЕТАП В РОЗВИТКУ ГРУЗЬКОГО.

      В 1952 р. шість колгоспів реорганізовано в 2 колгоспи ім.Чапаєва (2-3-4 р-ни) голова Дамаскін (з 1956- Бринза Д.І.) ім.. Котовського (1-5-6 р-ни) голова Вовкодав (з 1955 – Дяденко С.І.) Почалось будівництво авто гаражів, ферм, приміщення для качок, вівчарика, зернотоків. Почалось будівництво лікарні.

      В 1959 р. створюється один колгосп ім.. Чапаєва, головою правління обрано Бринзу Д.І. (вчитель, фронтовик, замполіт Карлівської МТС, інструктор Райкому Партії). За короткий час колгосп став кращим в районі (міліонером). Збудовано будинок правління (1959р.)  Прокладено кам’яну дорогу від шляху через село. Збудовано авто гараж, приміщення 8-річної школи, приміщення (2) в середній школі, кузню, ферми, (все це з білого каменю), продмаг, сільмаг. Посаджено 70 га саду, 10 га виноградників, 5 га полуниці, 4 га чорної смородини та 3 га агрусу. Добрі прибутки колгосп одержував від городництва (городники –Компан М. та Трибой П. М), баштанів і саду .

В колгоспі було 4 тракторні бригади, 2 за залізницею (Шурунга І.Г і Нертик І.М. 2 в 1, 3(4)р-нах (Топор С.М. і Козонок М.М.) На цей час у колгоспі було 8250 га землі.

15.05.1965р. Бринза Д.І. раптово помер.

      Деякий час головою працював Іванець К.І. Восени 1967р. головою обрано Карлюгіна І.І. при цьому розпочалось будівництво Будинку культури, нових корпусів ПТФ і свиноферми. За рахунок колгоспу учні середньої і восьмирічної школи безкоштовно харчувались в їдальнях. В 1968 р. в селі перебував генерал – лейтенант Білогорський А.І.(нач.штабу 8-го МАКу) з дружиною.

 В 1967 – 1969рр.при середній школі (директор Єпур. Ю.С.) працював міжколгоспний піонертабір. В 1972р. головою колгоспу обрано Леонтьєва Я.С. в колгоспі побудовано: новий місткий гараж, рем майстерню, їдальню, млин, столярка, 4-рядне приміщення МТФ, нові корпуси ПТФ, приміщення 2-поверхової школи (на 350 місць). На цей час в селі проживало 2183 жителі.

      Зменшилась кількість землі 6429, решта відійшла до інших колгоспів і організацій. В1974р. було об’єднано два колгоспи ім. Чапаєва і ім. Урицького (Овсяниківка). В один колгосп ім. Чапаєва. Це об’єднання не принесло поліпшення розвитку господарства.

      В 1984 р. к-п ім. Чапаєва роз’єднали на 2 к-пи ім.. Чапаєва (Грузьке) – головою вже був Лях. Л.Я. з 1982р. та к-п ім.. Дзержинського (с. Овсяниківка, с. Івано-Благодатне)- голова Назаренко П.В.)

 

(за матеріалами Бондаренко В.В.)