До рослинних символів відносяться калина, верба, дуб, тополя, барвінок, чорнобривці. Вони здавна уособлюють красу нашої України .
Калина – символ України.
Калина – можна сказати один з найважливіших символів українського народу.
З цією квіткою у народних піснях порівнюють гарну дівчину. Калина прикрашає український віночок, її можна побачити на вишиванках. Білий цвіт символізує чистоту почуттів та надію на кращу долю. Червоні грона – символ крапель крові, що пролилася борцями за волю. Зелене листя – пробудження молодого покоління – надії нації.
Таким чином, калина символізує красу, продовження роду. 
РОЗМНОЖЕННЯ, ВИРОЩУВАННЯ ТА ДОГЛЯД ЗА КАЛИНОЮ
Верба – народний символ України оспіваний в піснях.
Верба́ — улюблене дерево українських народних пісень, в яких вона виступає з незвичайно багатою символікою. Як ідеальне дерево, воно вкрите «золотою корою» й має силу розвинути 700 квіток, себто гілля, що символізує численний рід.
Виступає верба й як символ зажуреної дівчини. Обвисле гілля віддають образ суму.
Проте служить верба і символом суму взагалі. Як символ суму, вербу садять на могилках. На Буковині до труни кладуть вербові прутики, на які звичайно й лягає тіло покійного.
Від символізації верби, як ідеального споконвічного дерева, що на ньому перебувають надприродні істоти, український народ переходить до уявлення верби, як неба, що тримає на собі сонце.
Верба не дає жадного плоду. Тому вона стала символом неплідности. «Грушки на вербі» — це небувальщина, вигадка. «У нього на вербі грушки ростуть», — кажуть про людину, що оповідає неймовірні речі.
«Суха верба» — місце побуту нечистого, загалом — нечисте місце, бо трудно вербі — хіба з допомогою нечистого — всохнути.
Зате свячена верба — охорона від нечистої сили. Святять її в Вербну Суботу, а потім частину бережуть у хаті, під образами на всякий випадок, частину ж садять на городі: «Хто посв’ячену вербу має, ним самим посаджену, той при кінці віку може на ній спастися: ото, як стануть за ним ганятися різні демони, щоб привернути його під свою власть, так він на неї влізе і сидітиме, і його ніхто не може чіпнути…»
Дуб як символ Українського народу.
ДУБ – символ могутності та довговічності, цілісності й здоров’я. Він – дерево життя, символізує наймогутніших богів: Зевса, Юпітера, Перуна. З дуба, вважається, був зроблений Хрест Господній… Як знак вічності, лягає в основу будівель, мостів, інших споруд, де є дерев’яні елементи. І він виправдовує славу довгожителя – Хортицькому козацькому дубу аж дві тисячі років!
Дуб – символ повноти життя, могутньої сили й величної краси. В ньому немає нічого тендітного, а що красиве – те й величне! І викликає подив, захоплення та повагу.
Дуб – живе втілення сильного здоров’я і здорової сили, а тому не вміє хворіти і не вміє бути слабким. За своїм характером ніколи не гнеться – його можна тільки зламати!
Він сміливо стоїть проти всякого буревію, навіть сильнішого від себе, бо його стійкість не так від його власної сили, як від його визначної гордості.
Він – консерватор, бо не любить змін і довго опирається їм: навесні пізніше всіх розпускається, а восени якнайдовше не розлучається з листям…
Тополя – символ України.
ТОПОЛЯ – символ дівочої краси, а також жіночого й дівочого суму, їх самотності. Тополя край дороги – це образ жінки чи дівчини, котрі чекають своєї долі чи свого судженого… 
Вона струнка і красива від ранньої молодості до зрілих літ. Уособлює тонку натуру, чутливу до впливу років та оточення: як з роками на тополі з’являється все більше засохлих гілок, так і людину з літами «обсідають» усе нові й нові проблеми – до невирішених старих додаються болючі нові, які вимагають вирішення. Так само, як тополя не любить рости одна, в основному, ми бачимо ряд тополь або хоча б декілька їх, так і людина не може жити самостійно: їй потрібна підтримка або хоча б присутність її рідних, друзів, знайомих.
Листя на тополі тремтить, як і на осиці, але з іншої причини: легенда каже, що під тополею лихий колисав на своїх колінах Іуду-немовля, майбутнього Христового зрадника – отож листя тремтіло від присутності нечистого і непрошеного гостя і від цього ж гілля тополине потягнулося вгору, до неба, втікаючи від «чортової колискової». Вважають, що тополя здатна забирати з людей негативну енергію і очищати повітря від злих духів та всього шкідливого та нечестивого.
Барвінок – барвистий символ України.
БАРВІНОК – символ вічності буття і життєвої сили, провісник весни. Уособлює невмирущу пам’ять про покійних. Звідси, хрещатий барвінок – барвінок під хрестом на могилі. Його форма – хрест або перехрестя — визначає його символіку: єднання живих людей з їх предками, котрі відійшли з цього життя. Барвінок на могилі — свідчення вічної пам’яті про покійних, а барвінок у весільному вінку – свідчення вічного кохання живих.
Хрещатим його називають ще й тому, що, утворюючи своїми пелюстками хрест, тягнеться в усі чотири сторони світу. Отож, в символіці хрещатого барвінку знаходимо підтвердження того, що в цьому світі добро і зло, правда і кривда, всі інші протилежності пересікаються: барвінковий вінок використовують і на похоронах, і на хрестинах, і на святі врожаю, і на весіллі; вінок з барвінку над дверима гарантує оселю від проникнення злої сили і його як чарувальне зілля використовує чаклунка.
Цю рослину назвали так на честь кохання юнака Бара і дівчини Вінки. Барвінком прикрашають весільний коровай, його садять біля хати. Барвінок вплітають дівчата у віночок. Він зеленіє навіть під снігом. Барвінок є символом кохання.
[ads2]
Чорнобривці – яскравий символ України.
Дивна квітка чорнобривець, бо ж по суті – «чужинець», а став чи не найріднішим, збагатив культуру, духовність, став одним із символів українського народу, який уособлює дитинство, рідну матір і батька, рідну оселю. Вони настільки поширені в Україні, що аж не віриться – кілька століть тому наші давні предки не знали, що такі квіти взагалі існують.
Батьківщиною чорнобривців вважають Центральну Америку, а точніше, Мексику, де ці квіти культивували місцеві індіанські племена ацтеків та майя. Їх вирощували як лікарські та культові рослини, яким приписували різні магічні сили та властивості, використовували у певних релігійних обрядах. Навіть існувала цікава легенда про те, що чорнобривці вказували на місце знаходження золотого розсипу скарбів у землі. Напевне, саме це і привернуло до них увагу іспанських конкістадорів, які привезли насіння чорнобривців до Старого Світу. Коли з’явились ці рослини в Україні, невідомо, але назву вони отримали за незвичайні кольори квітки: пелюстки чорнобривців помаранчеві з чорними, як брови, обідками на краєчках. Краса та цілющі властивості сприяли тому, що вони швидко поширились та стали дуже популярними. Немає України без білої хати і чорнобривців, які милують око до сивих морозів, тому десь в чужих краях, побачивши їх, завжди згадуємо про рідну землю.[ads3]
Для матерів чорнобривці – символ синівської чоловічої сили, святості, чистоти, хлоп’ячої краси й добра. Діти ж пов’язують ці квіти з образом матері, для них це символ отчого дому, материнської любові, Батьківщини.
Милуючись тендітними на вигляд рослинами, мало хто знає про чудодійні властивості, що криються в них. Так, наприклад, компоти з додаванням чорнобривців не тільки дуже пахучі, а й цілющі. Людина, вживаючи цей смачний напій, може цілком побороти грип, застуду та інші бактеріальні інфекції, бо чорнобривці, підсилюючи імунітет, роблять організм стійким до всіляких мікробів. Квіти чорнобривців черпають із землі золото та мідь, а віддають їх людині просто – для цього лишень треба приготувати лікувальний настій.
А ще чорнобривці містять лютеїн, який застосовується в медицині для поліпшення зору.
Використання цих рослин здатне знизити артеріальний тиск, а жінкам допомагає позбутися гінекологічних недуг. Народна медицина рекомендує чорнобривці як ефективний засіб проти артриту. Ще мексиканські індіанці використовували яскраві квіти для приготування настоянок, що полегшують ревматичні болі. А в Індії соком, отриманим з листя цієї рослини, лікували екзему.
Чорнобривці роблять і їжу дуже смачною та корисною, тому що підсилюють апетит і сприяють нормальному травленню. У харчуванні їх в основному використовуються як пряно-смакову приправу для салатів, супів, соусів і напоїв; і квіти, і листя можна додавати до суміші різних сухих запашних рослин. Тож, якщо у вас є можливість запастися чорнобривцями про запас, не пропустіть її – отримаєте не тільки смачну приправу, а й доступну і безпечну лікарську сировину на зиму.
