Динне дерево. Папайя.

Всі добре знайомі з чудовими, запашними ди­нями, що ростуть на городі, посма­кувати солодкою соковитою м’якоттю яких навряд чи хто відмовиться. А ось з динями, що виростають на дереві, мало хто мав справу.

Динне дерево є одним з найбільш раноплодоносних дерев. При висіві насіння в грудні перше цвітіння може бути вже у листопаді наступного року. В найтепліших районах культивування, на­приклад в Індонезії, рослини деяких сортів перші квітки утворюють вже в тримісячному віці, а в умовах закритого грунту при ретельному догляді та яскравому освітленні на 5—6-й місяць. Однак
динне дерево недовговічне — живе 5—7 років. Ма­сово плодоносить до 3—5 років.

Догляд за динним деревом.

Динне дерево досить невибагливе. В умовах кімнат папайя потребує добре освітленого місця, краще сонячного, біля високих південних або південно-східних чи південно-західних вікон, рівно­мірної температури. Оптимальною для нього є 22—
24 °С. Протягів дерево не витримує, різке коливан­ня температури спричиняє листопад, що негативно впливає на ріст і розвиток рослини.

Полив.

Досить висока сухість повітря в кімнатах з центральним опаленням не пригнічує рослин, а над­мірне заливання водою або пересушування грунту у горщиках дуже негативно впливає на неї. Тому поливам слід приділяти особливу увагу. Грунт у
горщиках завжди повинен бути вологим, помірно вологим, так щоб не мазався на пальці.

В літній період у жарку погоду листки рослин бажано щодня обприскувати, а взимку декілька разів на місяць мити водою.

Пересадка та підживлення папайi.

Рослини динного дерева, як вже вказувалося вище, ростуть швидко і потребують для нормаль­ного росту й розвитку велику кількість поживних речовин. Тому його слід пересаджувати щороку у свіжу, пухку, поживну землесуміш з дернової, лис­тяної, перегнійної та компостної землі ( 2 : 1 : 3 : 1 ) з невеликою кількістю піску.

Якщо перегною або компостної землі немає, то їх якоюсь мірою мож­на замінити кістковим борошном, роговими струж­ками або біогумусом із будь-якого квіткового магазину. Добав­ляти курячий послід можна тільки в невеликій кількості—10 г сухого посліду на 10 кг землесуміші.

Коренева система динного дерева поверхнева, крихка, тому при пересаджуванні слід бути дуже обережним, щоб не зламати корінців.

Кращим строком для пересаджування є кві­тень—травень. Висаджують рослини кожного року у новий горщик, трохи більший від попереднього, або в діжку, якщо рослина надто велика.

Горщики заздалегідь потрібно продезинфіку­вати—вимити у розчині марганцю помірної кон­центрації або мідного купоросу.

Важливу роль відіграє також підживлення рос­лин органічними добривами. Мінеральні добрива не завжди позитивно впливають на рослини, тому їх не вносять.

Підживлюють динне дерево навесні та влітку з квітня по вересень через кожні два тижні, а пер­ший раз через місяць після висаджування в гор­щик. Поливають почергово розчином коров’яку (1 : 10) і збродженого курячого посліду (1 :20).

Підживлювати можна тільки по вологому грунту.

Розмноження папайі в домашніх умовах.

Розмножувати динне дерево можна насінням. Цей спосіб поки що є єдиним масовим і легким ме­тодом його розмноження. Насіння (подібне до на­сіння гарбуза) висівають у невеликі (7—9 см) гор­щики або мисочки, наповнені вологим піском або
листяною землею по 1—3 на глибину 3—4 см.

Якщо приміщення дуже сухе, то посіви накрива­ють склом. Весь час від посіву до появи сходів та пізніше аж до розвинення справжніх міцних лист­ків стежать за рівномірним зволоженням субстра­ту. Якщо у горщику всі три зернятка дали однако­во добре розвинуті сіянці, їх варто розсадити по одному у нові горщики. А якщо з трьох сіянців тільки один міцний, то слабші краще видалити, за­лишивши у горщику тільки одну здорову рослинку.

Сіянці ростуть швидко, мають дуже декоративний екзотичний вигляд. При дбайливому догляді росли­ни зацвітають у рік посіву або на другий.

В умовах кімнат квітки потребують додаткового запилення, штучного нанесення пилку на приймочки квіток. Плоди в закритому грунті зав’язуються легко. Ко­жен аматор, який захоплюється вирощуванням цієї рослини, може куштувати її плоди з вирощеного
ним протягом кількох років дерева (в умовах кім­нат рослина плодоносить дещо довше, ніж динні дерева на плантаціях у тропічних країнах).

Шкідники та хвороби динного дерева.

Найпоширеніші шкідники динного дерева – павутинний кліщ і тля. Для їх усунення використовуються інсектициди і відвари з інсектицидних рослин: цибулі, часнику, деревію та інших.

У прохолодну, вологу погоду листя вражає борошниста роса, що виявляється у вигляді білого нальоту. Позбутися від неї допоможе розчин мідного купоросу або колоїдної сірки.